клевеїт

КЛЕВЕЇ́Т, у, ч., геол.

Мінерал, різновид уранініту, що містить рідкісноземельні елементи; руда урану й радію.

Уперше гелій був виділений на Землі в 1895 році Вільямом Рамзаєм із радіоактивного мінералу клевеїту (з наук. літ.);

Пізніше гелій виявили в повітрі. Але в повітрі і в клевеїті його так мало, що добування сонячного газу коштувало величезних грошей (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. клевеїт — клевеї́т іменник чоловічого роду мінерал  Орфографічний словник української мови
2. клевеїт — Клевеит — cleveite — Cleveit — мінерал класу оксидів і гідрооксидів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи (до 6%) та ітрій (до 10%). Руда урану й радію. Від прізвища шведського хіміка. П. Клеве.  Гірничий енциклопедичний словник
3. клевеїт — -у, ч. Різновид уранініту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клевеїт — Мінерал класу окисів і гідроокисів, різновид уранініту, багатий на рідкісноземельні елементи. Руда урану й радію. Від прізвища шведського хіміка П. Клеве.  Словник іншомовних слів Мельничука