клеймувати

КЛЕЙМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, спец.

1. Ставити клеймо на чому-небудь.

Залежно від угодованості тушки птиці клеймують: першої категорії – круглим клеймом; другої категорії – квадратним (з навч. літ.);

Свинину, яка не відповідає вимогам стандарту щодо категорій угодованості (пісну), клеймують ромбоподібним клеймом (з мови документів);

Власники тварин зобов'язані клеймувати й реєструвати худобу (із журн.).

2. кого, перен. Засуджувати чиюсь провину чи дію.

Суд, не клеймуючи остаточно Ржевуського, признав, що граф “не мав рації” (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. клеймувати — клеймува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клеймувати — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
3. клеймувати — -ую, -уєш, недок., перех., спец. Ставити клеймо на якому-небудь предметі, виробі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клеймувати — Таврувати, витавровувати, витаврувати, повитавровувати, затавровувати, затаврувати, позатавровувати, натавровувати, натаврувати, понатавровувати, потавровувати, потаврувати, ставровувати, ставрувати, поставровувати  Словник чужослів Павло Штепа
5. клеймувати — КЛЕЙМУВА́ТИ, МАРКУВА́ТИ, ТАВРУВА́ТИ. Клеймувати товар; Маркувати вироби; Таврувати коней. — Пор. клеймо́.  Словник синонімів української мови
6. клеймувати — КЛЕЙМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Ставити клеймо на якому-небудь предметі, виробі. Для того, щоб при складанні не переплутати між собою підібраних до місця деталей, їх клеймують (Слюс. справа, 1957, 274).  Словник української мови в 11 томах