Словник української мови у 20 томах

клейофан

КЛЕЙОФА́Н, у, ч., геол.

Мінерал класу сульфідів, світлобарвний або безбарвний різновид цинкової обманки; руда цинку.

Прозорі кристали клейофану можуть мати відтінки світло-жовтого, рудого, салатового або зеленувато-жовтого кольору (з навч. літ.);

На відміну від інших сфалеритів у клейофані відсутні домішки заліза й марганцю (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. клейофан — Клейофан — cleiophane — Кleiophan — мінерал класу сульфідів, світлозабарвлена, звичайно жовта або безбарвна, беззалізиста відміна сфалериту. Руда цинку.  Гірничий енциклопедичний словник
  2. клейофан — -у, ч. Мінерал, беззалізистий світлозабарвлений різновид сфалериту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клейофан — клейофа́н (від грец. κλέος – слава і φανός – світлий) мінерал класу сульфідів, світлозабарвлений або безбарвний різновид цинкової обманки. Руда цинку.  Словник іншомовних слів Мельничука