клекотання
КЛЕКОТА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією.
Чорногузи по стріхах .. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М. Коцюбинський);
Вночі, коли всі, крім вартових, міцно спали по вагонах, розбудило їх клекотання зеніток (О. Гончар);
Лише подекуди пролетить біла пушинка осоту та вітер донесе ледь чутне клекотання тракторного двигуна за обрієм (М. Циба);
* У порівн. Туркіт фіакрів долітав сюди тільки здалека, мов глухе, непреривне [неперервне] клекотання (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)