1. Словник української мови у 20 томах

клекотання

КЛЕКОТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією.

Чорногузи по стріхах .. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М. Коцюбинський);

Вночі, коли всі, крім вартових, міцно спали по вагонах, розбудило їх клекотання зеніток (О. Гончар);

Лише подекуди пролетить біла пушинка осоту та вітер донесе ледь чутне клекотання тракторного двигуна за обрієм (М. Циба);

* У порівн. Туркіт фіакрів долітав сюди тільки здалека, мов глухе, непреривне [неперервне] клекотання (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клекотання — клекота́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клекотання — див. звучання Словник синонімів Вусика
  3. клекотання — -я, с. Дія за знач. клекотати й звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. клекотання — КЛЕ́КІТ (переривчасті звуки, що їх видають деякі великі птахи), КЛЕКОТА́ННЯ (КЛЕКОТІ́ННЯ), КЛЕКТ розм., КЛЕКТА́ННЯ розм. Летять орли, і клекіт їх лунає (М. Бажан); Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (М. Словник синонімів української мови
  5. клекотання — КЛЕКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клекота́ти й звуки, утворювані цією дією. Чорногузи по стріхах.. одностайним клекотанням вітали ранішнє сонце (Коцюб., І, 1955, 261); *У порівн. Туркіт фіакрів долітав сюди тільки здалека, мов глухе, непреривне клекотання (Фр., VI, 1951, 426). Словник української мови в 11 томах