кленочок
КЛЕНО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до клено́к 1.
Соловейки в гаї щебетали тоді, На кленочку – зозуля кувала (Панас Мирний);
Наша тополька здавалася нам найкращою від усіх топольок, яворків та кленочків, що наче позбігалися з лісу та зібралися у веселому гурті (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)