клепаний

КЛЕ́ПАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до клепа́ти 1, 2.

Коси нам не затупіють: Клепані гаразд, Руки наші не умліють, Скосим луг зараз! (М. Кропивницький);

Тут висіла зброя й обладунок перших київських воєвод – залізний, клепаний такими ж цвяхами, шолом без заборола, який колись носив Кий (С. Скляренко);

// кле́пано, безос. пред.

Крісло пілота клепано справжніми металевими заклепками (із журн.).

2. у знач. прикм. Вигот. чи відремонтовані клепанням.

Тут i дiдусь iз батьком прийшли i принесли клепаний казан iз рештками смоли (Ю. Логвин);

До нероз'ємних з'єднань відносяться клепані, зварені і паяні з'єднання (з навч. літ.).

◇ (1) Кле́паний на язи́к – здатний дотепно і влучно говорити.

– Ти, бачу, не по роках клепаний на язик (М. Стельмах);

– А бідова ж дівка і на язик клепана, – захоплювався Омелько (В. Симоненко);

– Жінку свою ти можеш закликати до порядку? Бо дуже вона в тебе клепана на язик... (О. Гончар);

Тобі, як бачимо, море по коліна, та й на язик клепаний (П. Запаренко).

Значення в інших словниках

1. клепаний — кле́паний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. клепаний — див. бувалий; гострий  Словник синонімів Вусика
3. клепаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до клепати 1), 2). 2》 у знач. прикм. Вигот. клепанням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клепаний — кле́паний на язи́к. Здатний дотепно і влучно говорити. Була у них дочка-одиначка, дівчина-підліток, та така клепана на язик (Укр.. казки); Дарма, що малий, а на язик клепаний (З газети).  Фразеологічний словник української мови
5. клепаний — КЛЕ́ПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до клепа́ти 1, 2. Коси нам не затупіють: Клепані гаразд, Руки наші не умліють, Скосим луг зараз! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах