клепальник

КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч.

1. Робітник, що займається клепанням.

Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (О. Донченко);

Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (М. Бажан);

І я вдячний Решетнякові, який таки спромігся на слово: дораджує нещасному піти он туди, де клепають, де утворився вже цілий цех клепальників (О. Гончар);

Найбільш шумо- та вібронебезпечними є професії гірника, обрубника, заточувальника, шліфувальника, повальника лісу, клепальника (із журн.).

2. Інструмент для встановлення витяжних чи різьбових заклепок.

З'єднання виконується за допомогою клепок, які мають форму стрижня з головкою, що кріпляться за допомогою клепальника (з навч. літ.);

Клепальник не потребує стиснутого повітря – працює на електричному принципі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. клепальник — клепа́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клепальник — -а, ч. Робітник, що займається клепанням.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клепальник — КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клепанням. Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (Бажан, І, 1946, 174); Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (Донч., І, 1956, 160).  Словник української мови в 11 томах