клепальник
КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клепанням.
Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (Бажан, І, 1946, 174);
Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (Донч., І, 1956, 160).
Словник української мови (СУМ-11)