1. Словник української мови в 11 томах

клепальник

КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клепанням.

Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (Бажан, І, 1946, 174);

Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (Донч., І, 1956, 160).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клепальник — клепа́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клепальник — -а, ч. Робітник, що займається клепанням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клепальник — КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається клепанням. Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (О. Донченко); Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (М. Словник української мови у 20 томах