клепальник

клепа́льник

-а, ч.

Робітник, що займається клепанням.

Значення в інших словниках

1. клепальник — клепа́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клепальник — КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що займається клепанням. Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (О. Донченко); Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (М.  Словник української мови у 20 томах
3. клепальник — КЛЕПА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається клепанням. Клепальник в багровому горні Прозоре залізо пече (Бажан, І, 1946, 174); Клепальники клепали кожух домни, обшивали її стальними багатотонними плитами (Донч., І, 1956, 160).  Словник української мови в 11 томах