клепання
КЛЕПА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. клепа́ти.
Клепання кіс йому піснею здавалось (Ганна Барвінок);
Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси (О. Довженко);
Удень і вночі йде клепання кожуха шахти (О. Донченко);
Клепання обов'язково пов'язували iз Страсною п'ятницею; я однак думаю, що клепання на Русi жило iще в дохристиянськi часи (Р. Федорів);
За першим варіантом передбачається клепання й зварювання листів ковша (з наук.-попул. літ.);
Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна тому, хто увесь свій вік дбав, “щоб наше слово не вмирало” (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)