клепання
КЛЕПА́ННЯ, я, с. Дія за знач. клепа́ти.
Клепання кіс йому піснею здавалось (Барв., Опов.., 1902, 145);
Удень і вночі йде клепання кожуха шахти (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 177);
За першим варіантом передбачається клепання й зварювання листів ковша (Наука.., 1, 1957, 9);
Втішно єсть думати, що настав-таки час, коли замовкло всяке глузування та клепання, а вимовилась вголос честь і дяка справді належна тому, хто увесь свій вік дбав, «щоб наше слово не вмирало» (Л. Укр., V, 1956, 141).
Словник української мови (СУМ-11)