клеєний

КЛЕ́ЄНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до кле́їти.

Чого тут тільки не було! Мечі руські і шаблі половецькі, луки прості й клеєні, луки-самостріли й тули зі стрілами, бойові сокири ... (В. Малик);

Його Параска в чунях і глибоких, клеєних сільським майстром з трофейної червоної гуми, бахилах (В. Дрозд);

// Вигот. за допомогою клею.

– Я клеєні калоші ще з війни понаравив [сподобав], що лавошні [крамничні] як узую, так немов тоді зовсім босий (Григір Тютюнник);

// Який прикріплюється за допомогою клею.

На тумбочці, трюмо, етажерці, столику, як розкидані гільзи від різнокаліберного кулемета, виструнчилися пляшечки з парфумами, еліксиром, шампунем, коробочки з кремами, пудрою, рум'янами, клеєними віями (О. Чорногуз);

// кле́єно, безос. пред.

Бамбукові шпалери у вітальні клеєно спеціальним клеєм (із журн.).

Значення в інших словниках

1. клеєний — кле́єний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. клеєний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до клеїти. || у знач. прикм. Клеєний стіл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клеєний — Кле́єний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. клеєний — КЛЕ́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кле́їти; // у знач. прикм. Клеєний стіл.  Словник української мови в 11 томах