клин
КЛИН, ч.
1. род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.
На крутеє дерево треба крутого клина (примовка);
Для роз'єднання перехідної втулки й свердла користуються клином, який вставляють у вікно втулки (з навч. літ.);
* Образно. По черепу, мов по ковадлу, бив хтось тяжким молотом, забиваючи клин між світлом і тьмою, між ним і рештою, щоб остаточно відколоти його (І. Багряний).
2. род. а. Про трикутну, часто висунуту гострим кінцем уперед форму чого-небудь.
Тихо кличуть ключі журавлині, І за горами тане їх клин (Т. Масенко);
Навіть дяк задирав угору клин бороди, дмухав на нього і захоплено хрипів (М. Стельмах);
Шлях був рябий і танув у синім прогоні верб, ніби верби одразу за мостом сходилися в клин (В. Дрозд);
// Вузька трикутна смуга тканини, що є частиною одягу.
Вона раз у раз відкидала рукою клини своєї благенької кофти (Г. Косинка).
3. род. у. Частина земельного угіддя, що виділяється за певною ознакою (за видом посіву, видом рослин і т. ін.).
Яскраво зеленів обмитий дощами озимий клин на пагорбах за містком (В. Козаченко);
Прямо перед нами знаходився клин озимого поля, затиснений між березовим гайком і стометровим відрізком ріки (О. Авраменко, В. Авраменко);
В Україні є ціла низка господарств, у яких овочевий клин займає кількасот гектарів (із журн.);
За доброї погоди ми не тільки вчасно посіємо увесь ярий клин, але й зможемо висадити в ґрунт ранні овочі (з газ.);
// Ділянка землі взагалі.
Обійшла сівачів, придивлялася скрізь до роботи, перевіряла якість зерна та номери сівалок, що висівали на великому клині ячмінь (Є. Кротевич);
– На отому клину в сто гектарів, що коло вітряка, нас буде троє в полі (В. Кучер).
4. Військовий підрозділ, побудований у формі трикутника.
Ворог прорвався колосальними силами на півночі й на півдні, загнав ті клини далеко вглиб, зімкнув їх і відрізав усі шляхи до відступу... (І. Багряний);
Тривожні відомості про бої вже під Одесою, про танкові клини – прориви ворога в глиб Вітчизни – дедалі ускладнювали евакуацію дітей (Іван Ле);
Мало не шарпнувши залізними черевцями лісистих пагорбів, промчав понад Дніпром блискавичний клин штурмовиків (М. Бажан).
5. у знач. присл. кли́ном. У формі гострокутного трикутника.
Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький);
Не ворог, а ми залізаєм в “мішок”, Вгризаємось клином, заходимо збоку, На Захід уперто прискорюєм крок!.. (І. Нехода);
Насадження, в якому листяні дерева трапляються тільки де-не-де, клином врізається у буковий масив (Любко Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)