клин

КЛИН, ч.

1. род. а. Загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чого-небудь.

На крутеє дерево треба крутого клина (примовка);

Для роз'єднання перехідної втулки й свердла користуються клином, який вставляють у вікно втулки (з навч. літ.);

* Образно. По черепу, мов по ковадлу, бив хтось тяжким молотом, забиваючи клин між світлом і тьмою, між ним і рештою, щоб остаточно відколоти його (І. Багряний).

2. род. а. Про трикутну, часто висунуту гострим кінцем уперед форму чого-небудь.

Тихо кличуть ключі журавлині, І за горами тане їх клин (Т. Масенко);

Навіть дяк задирав угору клин бороди, дмухав на нього і захоплено хрипів (М. Стельмах);

Шлях був рябий і танув у синім прогоні верб, ніби верби одразу за мостом сходилися в клин (В. Дрозд);

// Вузька трикутна смуга тканини, що є частиною одягу.

Вона раз у раз відкидала рукою клини своєї благенької кофти (Г. Косинка).

3. род. у. Частина земельного угіддя, що виділяється за певною ознакою (за видом посіву, видом рослин і т. ін.).

Яскраво зеленів обмитий дощами озимий клин на пагорбах за містком (В. Козаченко);

Прямо перед нами знаходився клин озимого поля, затиснений між березовим гайком і стометровим відрізком ріки (О. Авраменко, В. Авраменко);

В Україні є ціла низка господарств, у яких овочевий клин займає кількасот гектарів (із журн.);

За доброї погоди ми не тільки вчасно посіємо увесь ярий клин, але й зможемо висадити в ґрунт ранні овочі (з газ.);

// Ділянка землі взагалі.

Обійшла сівачів, придивлялася скрізь до роботи, перевіряла якість зерна та номери сівалок, що висівали на великому клині ячмінь (Є. Кротевич);

– На отому клину в сто гектарів, що коло вітряка, нас буде троє в полі (В. Кучер).

4. Військовий підрозділ, побудований у формі трикутника.

Ворог прорвався колосальними силами на півночі й на півдні, загнав ті клини далеко вглиб, зімкнув їх і відрізав усі шляхи до відступу... (І. Багряний);

Тривожні відомості про бої вже під Одесою, про танкові клини – прориви ворога в глиб Вітчизни – дедалі ускладнювали евакуацію дітей (Іван Ле);

Мало не шарпнувши залізними черевцями лісистих пагорбів, промчав понад Дніпром блискавичний клин штурмовиків (М. Бажан).

5. у знач. присл. кли́ном. У формі гострокутного трикутника.

Він жив на самому кінці села, там, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький);

Не ворог, а ми залізаєм в “мішок”, Вгризаємось клином, заходимо збоку, На Захід уперто прискорюєм крок!.. (І. Нехода);

Насадження, в якому листяні дерева трапляються тільки де-не-де, клином врізається у буковий масив (Любко Дереш).