кликун
КЛИКУ́Н, а́, ч., заст.
Той, хто прилюдно оголошував що-небудь; оповісник.
Управителі зганяли народ, послали кликунів по улицях, самі їздили, викликали, але ні одна жива душа не вийшла на майдан (І. Нечуй-Левицький);
Поїхав у табір князь Володимир, По табору шле кликуна не на пир, А з окликом: “Хай тут зголоситься муж, Щоб був з печенігом боротися дуж!” (І. Франко);
Брат царя Хтайарші послав до міської брами кликуна, щоб фіванці принесли в дар перському володареві землю та воду (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кликун — клику́н іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- кликун — див. оповісник Словник синонімів Вусика
- кликун — -а, ч., заст. Той, хто прилюдно оголошував що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кликун — Нічний сторож Словник застарілих та маловживаних слів
- кликун — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. Словник синонімів української мови
- кликун — КЛИКУ́Н, а́, ч., заст. Той, хто прилюдно оголошував що-небудь. Словник української мови в 11 томах