клинковий

КЛИНКО́ВИЙ, а, е.

Прикм. до клино́к 2.

Вона [смерть] в роз'їзді батька пострічала, Клинковим свистом збила на ріллю (М. Гірник);

Такого розмаїття ручної клинкової зброї не знало потім жодне століття (Ю. Логвин);

У сарматів України була легка кіннота, озброєна луками, списами та клинковою зброєю (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. клинковий — клинко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клинковий — -а, -е. Прикм. до клинок 1), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клинковий — КЛИНКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до клино́к 1, 3.  Словник української мови в 11 томах