клишоногий
КЛИШОНО́ГИЙ, а, е.
1. Те саме, що кли́шавий.
Він тільки й жив з того, що на клишоногій кобилі возив євреїв на вокзал (М. Коцюбинський);
Він клишоногий, з колінами, вгнутими усередину, кремезний (І. Багряний);
Він завжди поспішає на своїх трохи клишоногих ногах (О. Копиленко);
У темну різдвяну ніч пронизливий, морозний вітер ледве долали в снігах двоє клишоногих, низькорослих поліських коненят, запряжених у грубі, але міцні селянські сани (М. Малиновська).
2. у знач. ім. клишоно́гий, гого, ч., жарт. Про ведмедя.
Як розсердивсь клишоногий, та й поплентався у ліс (Н. Забіла);
Ведмедя стали величати: господар, лісник, клишоногий, бурий, а то й зовсім по-людськи – Топтигін, Потапич, Михайло Іванович (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)