клоаковий
КЛОА́КОВИЙ, а, е, анат.
1. Прикм. до клоа́ка 3.
Для діагностування аденовірусу качок використовують сегменти кишківника хворої птиці, клоакові змиви та лейкоцити крові (з наук.-попул. літ.).
2. у знач. ім. клоа́кові, вих, мн. Ряд ссавців з одним вивідним отвором – клоакою (у 3 знач.).
Клоакові поширені в Австралії, Новій Гвінеї та Тасманії (з наук.-попул. літ.);
З-поміж ссавців клоакові – єдина група яйцекладних тварин (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)