кловня
КЛО́ВНЯ, і, ж., діал.
Малий ятір.
Убраний Лев у полотняну одежу і в ясно-сиву, майже білу свиту; на ногах постоли, в руках кловня (Леся Українка);
В руках у Лукаша згорнута кловня, на дні якої ворушиться риба (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)