клопотатися
КЛОПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся, недок.
1. біля (коло) чого і без дод. Ретельно займатися чим-небудь, старанно робити щось; поратися.
Клопоталися чоловіки у тому саду: пісок возили, східці по згір'ю направляли та місточки через рівчаки ладили (Марко Вовчок);
Княгиня дивилась на дівчину, що клопоталась коло столу (Н. Королева);
Сагайда .. саме клопотався з лейтенантом Сіверцевим біля рації (О. Гончар);
Мати клопоталася, готуючи сніданок (Микита Чернявський);
Довкола снували люди, клопочучись біля халуп, кудись поспішали, щось робили (Валерій Шевчук);
// біля (коло) кого. Доглядати когось, ходити біля когось.
Дядина все коло мене клопочеться. – Нічого, тіточко, – кажу їй: .. я дужа, зовсім дужа (Ганна Барвінок);
Гаїнка, як була вдягнена, лежала на полу, а стара Параска щось клопоталася коло неї (Б. Грінченко);
У купе лежав німецький офіцер Пельке, біля нього клопотався військовий лікар (В. Кожелянко).
2. про кого – що, за що, також із спол. щоб. Звертаючись до кого-небудь, добиватися, спонукати когось виконати прохання, звернення і т. ін.; просити (у 1 знач.).
Оці добродії почали клопотатися, щоб прийняти Шевченка до Академії (Панас Мирний);
Повернувшись із походу, Сагайдачний вирядив запорожців на Січ, городових козаків розпустив по домівках, сам же поїхав у Київ клопотатися за просвітні та релігійні справи (А. Кащенко);
Митрополит Київський Арсеній тоді дуже клопотався, щоб таки закласти митрополитанську [митрополитську] друкарню (І. Огієнко);
Він побіг до казарми клопотатись про відпустку на вечір собі й Семенові (Л. Смілянський);
– Я лісу хочу дістати на хату, бо в мене хата згоріла... Про ліс клопочуся (А. Шиян);
// за кого. Сприяти кому-небудь у чомусь, просити за когось.
Вдарити не наважувався [батальйонний]. Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи. Краще не ризикувати своєю кар'єрою (З. Тулуб).
3. ким – чим, про кого – що, також без дод., розм. Те саме, що турбува́тися 1; хвилюватися (у 2 знач.).
Уже й мати почали примічати та клопотатись: – Доню моя, доню! що се тобі сталось? (Марко Вовчок);
Тато Ваші дуже клопочуться Вашою їздою до Варшави (В. Стефаник);
– А про моїх дітей не клопочися: не ти їх годуватимеш... (І. Муратов);
Коли князь надто клопочеться жонами, подумав він, це рано чи пізно приведе до лиха, бо князь не належить сам собі, а передусім княжінню (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)