клопотуха

КЛОПОТУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до клопоту́н.

Після довгожданної літньої зливи усі господині поспішали на город, цим клопотухам треба було і чорнобривці садити, і айстри (із журн.);

* Образно. Він радів приходу весни і вітав її тихою .. посмішкою, ніби говорив: “Давай, давай, клопотухо, давай, мила, зачекалися ми тебе...” (І. Рябокляч);

* У порівн. – Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавала своїм діткам (П. Куліш).

Значення в інших словниках

1. клопотуха — клопоту́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. клопотуха — -и. Жін. до клопотун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопотуха — КЛОПОТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до клопоту́н. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавала своїм діткам (Сл. Гр.); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
4. клопотуха — Клопотуха, -хи ж. Хлопотунья. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнюю жупана пороздавав своїм діткам. К. ЧР. 266.  Словник української мови Грінченка