клопотуха

КЛОПОТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до клопоту́н.

Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнього жупана пороздавала своїм діткам (Сл. Гр.);

*Образно. Як бригадир третьої бригади, цілком готової до сівби, він радів приходу весни і вітав її тихою.. посмішкою, ніби говорив: «Давай, давай, клопотухо, давай, мила, зачекалися ми тебе…» (Ряб., Жайворонки, 1957, 73).

Значення в інших словниках

1. клопотуха — клопоту́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. клопотуха — -и. Жін. до клопотун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопотуха — КЛОПОТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до клопоту́н. Після довгожданної літньої зливи усі господині поспішали на город, цим клопотухам треба було і чорнобривці садити, і айстри (із журн.); * Образно. Він радів приходу весни і вітав її тихою ..  Словник української мови у 20 томах
4. клопотуха — Клопотуха, -хи ж. Хлопотунья. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнюю жупана пороздавав своїм діткам. К. ЧР. 266.  Словник української мови Грінченка