клопіткий

КЛОПІТКИ́Й, а́, е́.

1. Те саме, що клопітли́вий.

Коло хати садок з сливками та грушками, якими бабуся частує мене, два вулики з клопіткими, як і сама бабуся, бджілками... (Б. Антоненко-Давидович);

Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, .. де в густих травах стрибали коники, метушилась клопітка посмітюха (П. Колесник);

Видно, була вже зовсім хвора й знесилена [Тетяна Іванівна], однак, як і раніш, – клопітка та бунтівлива (М. Сиротюк);

Жителі напівспаленого села .. з'явилися до штабу зі своїми клопіткими справами (Ю. Бедзик);

З клопітким, хоч і незначним завданням мене направили у віддалений район області... (Ю. Мушкетик);

Штаб жив своїм клопітким бойовим життям (Яків Баш).

2. Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.).

Видно, всі поспішали, забігаючи на якусь коротку мить, та й знову бігли до своєї клопіткої роботи (В. Кучер);

Завдяки клопіткій реставраторській праці Софія Київська вражає чи не весь світ зразками монументального живопису ХІ–ХVІІІ ст. (з газ.).

Значення в інших словниках

1. клопіткий — клопітки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клопіткий — -а, -е. 1》 Те саме, що клопітливий. 2》 Який вимагає багато уваги, зусиль, терпіння; марудний (у 1 знач.). Клопітке господарство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопіткий — ЗАБАРНИ́Й (про роботу — який вимагає багато часу, уваги, зусиль), ЗАГА́ЙНИЙ, МАРУ́ДНИЙ, КЛОПІТКИ́Й (КЛОПІТНИ́Й), КОПІТКИ́Й, ГА́ЙНИЙ діал., ПИ́НЯВИЙ діал., КРОПІТКИ́Й рідко. Робота була забарна, вимагала терпіння і великого напруження всіх сил (Д.  Словник синонімів української мови
4. клопіткий — КЛОПІТКИ́Й, а́, е́. 1. Те саме, що клопітли́вий. Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, ..де в густих травах стрибали коники, метушилась клопітка посмітюха (Кол., Терен.., 1959, 9); Жителі напівспаленого села..  Словник української мови в 11 томах