клоччя

КЛО́ЧЧЯ, я, с.

1. Грубе волокно, отримане після прядіння мичок льону або конопель.

Докійка клоччя пряде, а літом на хуторі служили обоє [з Петриком] (А. Головко);

Підпасичі розбрелись по березі, виляскуючи довгими гарапниками, сплетеними з матіркового [матірного] клоччя (М. Сиротюк);

Вона подала широку надщерблену гребінку, якою мичуть у селах клоччя (М. Олійник);

Клоччя використовують для виготовлення канатів, мотузок і т. ін. (з навч. літ.);

* У порівн. Коси розпатлались і, як клоччя, спускалися з голови на плечі (Панас Мирний).

2. чого і з означ., збірн. Жмутки, клаптики чого-небудь.

Виросли високі стовбури темряви. Виповзли обережно з гущавини, з дуплавин пнів, з клоччя моху й папороті (Б.-І. Антонич);

Під ноги їм котяться недокурки цигарок і паперове клоччя (О. Донченко);

Глуха стіна, знайомий з дитинства бабусин погріб – клоччя павутини по кутках, вогкі стіни, відгороджений дошками кут для картоплі (А. Кокотюха).

3. у знач. присл. кло́ччям (кло́ччями). У вигляді жмутків (про кілька або багато однорідних предметів), клаптиків.

Перше, що впало йому в вічі, були стіни, обклеєні колись шпалерами, що повідставали, звисаючи клоччям (В. Підмогильний);

З машин рвалась пара і шипіла; дим тягся – розточувався клоччям (В. Барка);

Струс повітря порвав павутиння, яке звисало тепер клоччям з дерев (В. Владко);

Кінь збивав куряву некованими копитами, піна клоччям вилітала з-під вудил і хльоскала (Р. Іваничук).

◇ Голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та див. голова́;

Набива́ти / наби́ти го́лову (в го́лову) <�Набива́ти го́лову кло́ччям> див. набива́ти;

(1) На кло́ччя, зі сл. рвати, рватися і т. ін. – вщент або на шматки.

[Лучицька:] Я почуваю, що .. моя воля рветься на клоччя (М. Старицький);

[Свiчка:] Хай тiльки попадеться вiн менi... Спалю живцем. На клоччя пошматую! (І. Кочерга);

Не ва́ртий (не варт) [і] ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя, то́рби сі́чки і т. ін.) див. ва́ртий;

(2) Не з кло́ччя – який має сильну волю і вміє відстоювати щось; наполегливий, заповзятий (про риси характеру людини).

Старшина розсердився. Вони затялися – і він не з клоччя. Най же копають окопи, коли охота, та ночують у “холодній” (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. клоччя — кло́ччя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клоччя — див. залишок  Словник синонімів Вусика
3. клоччя — -я, с. 1》 Грубе волокно, що його одержують як відхід під час обробки льону або конопель. Жувати клоччя — нудно та набридливо повторювати те саме. 2》 чого і з означ. Жмутки, клаптики чого-небудь. На клоччя — на шматки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клоччя — голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого. Є розум. (Василь:) Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький). набива́ти / наби́ти го́лову кому, чим.  Фразеологічний словник української мови
5. клоччя — Кло́ччя, -ччя, -ччю, -ччям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. клоччя — КЛО́ЧЧЯ, я, с., 1. Грубе волокно, що його одержують як відхід під час обробки льону або конопель. — Огню, діти! дьогтю, клоччя! Давайте гармати; В потайники пустіть огонь! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах