клоччяний

КЛОЧЧЯНИ́Й, а́, е́.

Зробл. із клоччя (у 1 знач.).

– Візьміть з собою двох-трьох чоловік з люшнями, – кивнув він через плече на гвинтівку, що бовталася ззаду на клоччяному мотузі (В. Речмедін);

Першу шиту ляльку, з ніжними байковими рученятами та обличчям, клоччяним довгим волоссячком, заплетеним у тугу косу, у штапельному платтячку в горошок, змайструвала мені бабуся (з мемуарної літ.);

Усі ворони та галки десятою дорогою облітали садибу діда Петра, яку постійно охороняв незнайомець, ще страшніший за господаря, з довжелезними кривими ручищами, чавунною головою, в широчезній сорочці з клоччяним широким поясом (із журн.).

Значення в інших словниках

1. клоччяний — клоччяни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. клоччяний — -а, -е. Зробл. з клоччя (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клоччяний — Кло́ччяни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. клоччяний — КЛОЧЧЯНИ́Й, а́, е́. Зробл. з клоччя (у 1 знач.). — Візьміть з собою двох-трьох чоловік з люшнями,— кивнув він через плече на гвинтівку, що бовталася ззаду на клоччяному мотузі (Речм., Весн. грози. 1961, 52).  Словник української мови в 11 томах
5. клоччяний — Клоччяний, -а, -е Изъ пакли.  Словник української мови Грінченка