клубовиння

КЛУБОВИ́ННЯ, я, с.

Збірн. до клуб².

Прапороносці перетинали поле. Покорчоване, перепалене, поруділе, воно ще місцями було затягнуте клубовинням сиво-бурого диму (О. Гончар);

Над самісінькими вершечками ялин повзло клубовиння синіх дощових хмар (з газ.).

Значення в інших словниках

1. клубовиння — клубови́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клубовиння — -я, с. Збірн. до клуб II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клубовиння — КЛУБОВИ́ННЯ, я, с. Збірн. до клуб². Прапороносці перетинали поле. Покорчоване, перепалене, поруділе, воно ще місцями було затягнуте клубовинням сиво-бурого диму (Гончар, III, 1959, 369).  Словник української мови в 11 томах