клювок

КЛЮВО́К, вка́, ч.

Удар дзьобом.

Ще й досі на шкірі залишався слід від клювка гуски, яка щипонула мене за литку (із журн.);

Дятел клювок за клювком роздовбував кору старого дуба, добуваючи поживу (з газ.).

Значення в інших словниках

1. клювок — клюво́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. клювок — -вка, ч. Удар дзьобом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клювок — КЛЮВО́К, вка́, ч. Удар дзьобом.  Словник української мови в 11 томах