Словник української мови у 20 томах

клякнути

КЛЯКНУ́ТИ див. кляка́ти.

КЛЯ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. кляк, кля́кла, ло і кля́кнув, нула, ло; недок.

1. Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти.

Холодно в хатині, Клякнемо – та й годі (П. Грабовський);

Важко було в перші роки вчителювати. В класах холод, чорнило замерзає, руки в дітей клякнуть, але на серці в учительки тепло (В. Кучер);

Тимко довбав довго, щоб зігрітися, але руки його клякли (Григорій Тютюнник);

Невільникам дали старі діряві каптани та бешмети .. Люди мерзли, клякнучи (В. Малик);

// Утрачати гнучкість.

Вона почувала, як дубіє її тіло, як клякнуть м'язи, як у голові починає туманіти (Ю. Смолич);

Василь уже давно почував, як йому поколювало литки й клякнули, ніби злипалися в одне, пальці ніг (Ю. Мушкетик);

// Ставати твердим; холонути (про труп).

Часом йому здавалося, що життя вже покидає його й тіло його клякне (В. Підмогильний).

2. тільки 3 ос., розм. Не достигнувши, сохнути від суховію, спеки і т. ін. (про рослини).

Троянда клякла на очах, бо ж не звикла ця тендітна та вибаглива рослина до такого клімату (із журн.);

Пшениця клякне.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. клякнути — Кля́кнути: Кля́кну́ти: — ставати навколішки [11] — стати на коліна [I] — стати навколішки [51;52] — падати, впасти навколішки [VI]  Словник з творів Івана Франка
  2. клякнути — кля́кнути дієслово недоконаного виду дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти клякну́ти дієслово доконаного виду стати, впасти на коліна  Орфографічний словник української мови
  3. клякнути — див. мерзнути; ціпеніти  Словник синонімів Вусика
  4. клякнути — I клякн`утидив. клякати. II кл`якнути-ну, -неш, мин. ч. кляк, -ла, -ло і клякнув, -нула, -нуло, недок. 1》 Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти. || Утрачати гнучкість. || Ставати твердим; холонути (про труп). 2》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. клякнути — ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ підсил., ЗАКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., ЗАКАМЕНІ́ТИ рідше, СКАМ'ЯНІ́ТИ підсил., СКАМЕНІ́ТИ рідше.  Словник синонімів української мови
  6. клякнути — КЛЯ́КНУТИ, ну, неш, недок. 1. Дуже змерзши, ставати малорухомим, утрачати чутливість; дубіти. Холодно в хатині, Клякнемо — та й годі (Граб., І, 1959, 204); Важко було в перші роки вчителювати.  Словник української мови в 11 томах