клятвопорушення

КЛЯТВОПОРУ́ШЕННЯ, я, с.

Порушення клятви, недотримання її.

– Об'єднаємося із сусідньою Скіфією і згуртуємо силу .. То й буде вона, помста за все: клятвопорушення, віковий глум і вікові кривди (Д. Міщенко);

Був це отець його матері, що між людей вирізнявся Клятвопорушенням здавна й злодійством (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Значення в інших словниках

1. клятвопорушення — клятвопору́шення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клятвопорушення — -я, с. Порушення клятви.  Великий тлумачний словник сучасної мови