клятвопорушниця
КЛЯТВОПОРУ́ШНИЦЯ, і, ж.
Жін. до клятвопору́шник.
Ніколи Марія не була клятвопорушницею, докладала усіх зусиль і виконувала обіцяне (із журн.);
Зовсім необґрунтовано Наталка обізвала клятвопорушницею найкращу подругу (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)