клятвопорушник

КЛЯТВОПОРУ́ШНИК, а, ч.

Той, хто порушує клятву, не дотримується її.

– Це привілеї, які дав нам король у плату за те, щоб ми йшли своїм військом на Крим. Тож просимо тебе піти разом із нами проти зрадників і клятвопорушників (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. клятвопорушник — клятвопору́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. клятвопорушник — див. зрадник  Словник синонімів Вусика
3. клятвопорушник — -а, ч. Той, хто порушує клятву.  Великий тлумачний словник сучасної мови