Значення в інших словниках
-
клятвопорушник —
клятвопору́шник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
клятвопорушник —
-а, ч. Той, хто порушує клятву.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
клятвопорушник —
КЛЯТВОПОРУ́ШНИК, а, ч. Той, хто порушує клятву, не дотримується її. – Це привілеї, які дав нам король у плату за те, щоб ми йшли своїм військом на Крим. Тож просимо тебе піти разом із нами проти зрадників і клятвопорушників (Р. Іваничук).
Словник української мови у 20 томах