клізма
КЛІ́ЗМА, и, ж.
1. Уведення рідин у порожнину прямої кишки через анальний отвір із лікувальною або діагностичною метою.
[Лісова:] Він [лікар] прийшов, дав якихось крапель, поставив дівчинці клізму, ще щось, і тепер як рукою зняло! (І. Кочерга);
Після клізми Петерові стало набагато краще. Температура почала спадати (О. Тесленко);
– Як ви лежите? Давно слід було приготуватися! Я через вашу клізму хворих залишила! (В. Дрозд);
Клізми бувають очисні, сифонні, живильні, лікувальні та краплинні (з наук.-попул. літ.).
2. Пристрій або гумовий балон для введення рідини в порожнину прямої кишки.
Під звуки барабана на лобному місці за кособоким сараєм фельдмаршал Лобода розстрілював із клізми генералісимуса Курочку (В. Нестайко);
Я мріяв пробути там ціле життя, в тих покоях, заставлених вагами й бронзовими свічниками, заповнених грілками, клізмами, шприцами (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)