кліпнути
КЛІ́ПНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до клі́пати.
Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима (І. Нечуй-Левицький);
Рудий Панас кліпнув оком на сивого Марка (М. Коцюбинський);
Старий лісівник якось зразу зів'яв, стомлено кліпнув віями (С. Журахович);
Кліпнула сигнальна лампочка, закрутилась верхня лебідка, намотуючи сталевий трос (Ю. Яновський);
Сонце не могло пробити своїм промінням молочно-білу пелену й лише на прощання знайшло вузьку щілину на самому схилі неба, кліпнуло на мить і згасло (К. Гриб).
Словник української мови (СУМ-20)