кліпнути

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. кліпнути — клі́пнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кліпнути — -ну, -неш, док. Однокр. до кліпати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кліпнути — КЛІ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до клі́пати. Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима (І. Нечуй-Левицький); Рудий Панас кліпнув оком на сивого Марка (М. Коцюбинський); Старий лісівник якось зразу зів'яв, стомлено кліпнув віями (С.  Словник української мови у 20 томах
4. кліпнути — як (рідше ті́льки) о́ком моргну́ти (мигну́ти, клі́пнути і т. ін.). Дуже швидко, миттєво. Огненна стріла прорізала усе небо і, як оком моргнути, вдарила у те саме дерево, під которим попереду стояв Денис (Г.  Фразеологічний словник української мови
5. кліпнути — КЛІ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до клі́пати. Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима (Н.-Лев., II, 1956, 299); Старий лісівник якось зразу зів’яв, стомлено кліпнув віями (Жур., Звич.  Словник української мови в 11 томах