кліпнути
КЛІ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до клі́пати.
Карпо навіть не одхилив голови й не кліпнув очима (Н.-Лев., II, 1956, 299);
Старий лісівник якось зразу зів’яв, стомлено кліпнув віями (Жур., Звич. турботи, 1960, 22);
Рудий Панас кліпнув оком на сивого Марка (Коцюб., II, 1955, 389);
Кліпнула сигнальна лампочка, закрутилась верхня лебідка, намотуючи сталевий трос (Ю. Янов., II, 1954, 148).
Словник української мови (СУМ-11)