клітинка

КЛІТИ́НКА, и, ж.

Зменш. до кліти́на.

Запліднена клітинка починає ділитися (з навч. літ.);

Марко розірвав конверт і витяг з нього аркуш паперу в клітинку (І. Микитенко);

Лісові голуби воркотіли вгорі, в своїй клітинці; інші голуби вже спали (В. Шкляр);

* У порівн. О земле моя, мій ти світе, тобою душа вся сія! З тобою згадками я злитий, як кожна клітинка моя (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. клітинка — кліти́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. клітинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до клітина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клітинка — не́бо в кліти́нку кому, ірон. Хто-небудь перебуває в ув’язненні, в тюрмі. Дуже нині кусається дармовиця, довго буде небо тобі в клітинку (В. Дрозд).  Фразеологічний словник української мови
4. клітинка — КЛІТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кліти́на. О земле моя, мій ти світе, тобою душа вся сія! З тобою згадками я злитий, як кожна клітинка моя (Сос., Солов. далі, 1957, 161); Марко розірвав конверт і витяг з нього аркуш паперу в клітинку (Мик., II, 1957, 488).  Словник української мови в 11 томах