клітинка
КЛІТИ́НКА, и, ж.
Зменш. до кліти́на.
Запліднена клітинка починає ділитися (з навч. літ.);
Марко розірвав конверт і витяг з нього аркуш паперу в клітинку (І. Микитенко);
Лісові голуби воркотіли вгорі, в своїй клітинці; інші голуби вже спали (В. Шкляр);
* У порівн. О земле моя, мій ти світе, тобою душа вся сія! З тобою згадками я злитий, як кожна клітинка моя (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клітинка — кліти́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- клітинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до клітина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клітинка — не́бо в кліти́нку кому, ірон. Хто-небудь перебуває в ув’язненні, в тюрмі. Дуже нині кусається дармовиця, довго буде небо тобі в клітинку (В. Дрозд). Фразеологічний словник української мови
- клітинка — КЛІТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кліти́на. О земле моя, мій ти світе, тобою душа вся сія! З тобою згадками я злитий, як кожна клітинка моя (Сос., Солов. далі, 1957, 161); Марко розірвав конверт і витяг з нього аркуш паперу в клітинку (Мик., II, 1957, 488). Словник української мови в 11 томах