кліф
КЛІФ, у, ч., геол.
Прибережна частина морського дна у вигляді урвища.
У відмерлих кліфах, де спостерігаються карстові процеси, напливи, площинний змив під слабким опосередкованим впливом моря, відбуваються певні флористичні відмінності (з наук. літ.);
Швидкість абразійних процесів на Південному березі Криму змінюється на різних ділянках залежно від порід, що складають кліф (з навч. літ.);
Кліф, що утворився в результаті наступу лиману, продовжує руйнуватися штормами, льодоходами, вивітрюванням, зсувами (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)