кліф

-у, ч.

Обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.

Значення в інших словниках

1. кліф — кліф іменник чоловічого роду обрив морського берега  Орфографічний словник української мови
2. кліф — КЛІФ, у, ч., геол. Прибережна частина морського дна у вигляді урвища. У відмерлих кліфах, де спостерігаються карстові процеси, напливи, площинний змив під слабким опосередкованим впливом моря, відбуваються певні флористичні відмінності (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. кліф — (від англ. cliff – скеля) обрив морського берега, що утворюється від дії прибою.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. кліф — (крутий обрив) урвище на березі моря або озера; виникає в результаті поступового руйнування високого берега водними хвилями; див. абразія.  Універсальний словник-енциклопедія