1. Словник української мови у 20 томах

кліф

КЛІФ, у, ч., геол.

Прибережна частина морського дна у вигляді урвища.

У відмерлих кліфах, де спостерігаються карстові процеси, напливи, площинний змив під слабким опосередкованим впливом моря, відбуваються певні флористичні відмінності (з наук. літ.);

Швидкість абразійних процесів на Південному березі Криму змінюється на різних ділянках залежно від порід, що складають кліф (з навч. літ.);

Кліф, що утворився в результаті наступу лиману, продовжує руйнуватися штормами, льодоходами, вивітрюванням, зсувами (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кліф — кліф іменник чоловічого роду обрив морського берега Орфографічний словник української мови
  2. кліф — -у, ч. Обрив морського берега, що утворюється від дії прибою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кліф — (від англ. cliff – скеля) обрив морського берега, що утворюється від дії прибою. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. кліф — (крутий обрив) урвище на березі моря або озера; виникає в результаті поступового руйнування високого берега водними хвилями; див. абразія. Універсальний словник-енциклопедія