кмітливість
КМІТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. кмітли́вий.
Якої рішучості, відваги і кмітливості вимагає професія моряка! (І. Багмут);
Спихальський теж полюбив козака і високо оцінив його за розум, хоробрість і кмітливість (В. Малик);
Вчився [Борис] з першого до десятого класу лише на п'ятірки, схоплював шкільну премудрість на льоту, вражаючи вчителів дивовижною інтуїцією та кмітливістю (О. Бердник);
Був він малого зросту, та й літами ще не вийшов, а проте відзначався кмітливістю і тямучістю (Ю. Логвин);
Вона дивилась на Огея своїми ясними, дитячими очима, що ховали нез'ясовану кмітливість і волю (Олесь Досвітній);
Викохані в океанських водах артисти [дельфіни] цілком охоче показують людям своє вміння, красу пластики, поєднану з дивовижною добротою та кмітливістю (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)