книжно
КНИ́ЖНО.
Присл. до кни́жний.
Ні, виходить сухо, педантично, книжно... Лілея моя, здається, я на сей раз втеряла всякий дар слова (Леся Українка);
– Вдумайся сам, вдумайся не книжно, не з висоти політичних програм і переконань чи покликів громадських, а по-людському, стоячи обома ногами на цій грішній землі (М. Сиротюк);
Кметь хвилювався, це було видно з його невсидливості, говорив дещо книжно (М. Олійник);
Ми звикли мислити про подружнє життя книжно: жінка – це товариш по духу, соратник (В. Рубан).
Словник української мови (СУМ-20)