книжниця

КНИ́ЖНИЦЯ, і, ж.

Жін. до кни́жник 1.

[Гаврило:] Та ти вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра!.. (М. Кропивницький);

Валерія взагалі золото – книжниця, відмінниця, майбутній філолог (із журн.).

Значення в інших словниках

1. книжниця — кни́жниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. книжниця — -і. Жін. до книжник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. книжниця — КНИ́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до кни́жник 1. [Гаврило:] Та ти вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра!.. (Кроп., III, 1959, 147).  Словник української мови в 11 томах