книжниця
КНИ́ЖНИЦЯ, і, ж.
Жін. до кни́жник 1.
[Гаврило:] Та ти вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра!.. (М. Кропивницький);
Валерія взагалі золото – книжниця, відмінниця, майбутній філолог (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- книжниця — кни́жниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- книжниця — -і. Жін. до книжник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- книжниця — КНИ́ЖНИЦЯ, і, ж. Жін. до кни́жник 1. [Гаврило:] Та ти вже у нас відома книжниця. Мудра та премудра!.. (Кроп., III, 1959, 147). Словник української мови в 11 томах