княгинин

КНЯГИ́НИН, а, е, іст.

Прикм. до княги́ня 1, 2; належний княгині.

Далека княгинина родичка з маленькою головкою внесла кубки i здорову пляшку старого меду (І. Нечуй-Левицький);

Хтось вийшов із княжого двору і попрямував до княгининої палати (Б. Лепкий);

Покрай дороги басував на лиснючих бахматах райдужний княгинин почот (К. Гриневичева);

Княгинина рука не хибила – пускала рогатину влучно (А. Хижняк);

Втрата мужа й дочки за одну ніч вкрила княгинині коси сріблястим інеєм, а очі – тугою (В. Малик).

Значення в інших словниках

1. княгинин — княги́нин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. княгинин — -а, -е, іст. Прикм. до княгиня; належний княгині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. княгинин — Княги́нин, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. княгинин — КНЯГИ́НИН, а, е, іст. Прикм. до княги́ня; належний княгині. То з Києва хтось принесе звістки та новинки, то з сіл, то з княгининого дворця (Н.-Лев., IV, 1956, 47); Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 41).  Словник української мови в 11 томах