кнурячий

КНУРЯ́ЧИЙ, а, е.

Прикм. до кнур.

Кислою овчиною пахло, i наче якимось звiриним хутром i прогiрклим салом кнурячої мездри [міздрі]! (Ю. Логвин);

Із хліва чулося кнуряче рохкання (із журн.);

Усю городину було перетоптано кнурячими копитами, перерито й геть зіпсовано (з газ.);

// Такий, як у кнура.

З-під густих брів зловіщо поблискували кнурячі очиці (із журн.).

Значення в інших словниках

1. кнурячий — кнуря́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кнурячий — -а, -е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кнурячий — (-а, -е) жрм; зневажл. Прикм. до кнур. Кнуряча звичка.  Словник жарґонної лексики української мови
4. кнурячий — Кнуря́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. кнурячий — КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина.  Словник української мови в 11 томах
6. кнурячий — Кнуря́чий, -а, -е Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.  Словник української мови Грінченка