Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
кнурячий —
кнуря́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
кнурячий —
КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кислою овчиною пахло, i наче якимось звiриним хутром i прогiрклим салом кнурячої мездри [міздрі]! (Ю. Логвин); Із хліва чулося кнуряче рохкання (із журн.
Словник української мови у 20 томах
кнурячий —
(-а, -е) жрм; зневажл. Прикм. до кнур. Кнуряча звичка.
Словник жарґонної лексики української мови
кнурячий —
Кнуря́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кнурячий —
КНУРЯ́ЧИЙ, а, е. Прикм. до кнур. Кнуряча щетина.
Словник української мови в 11 томах
кнурячий —
Кнуря́чий, -а, -е Принадлежащій, свойственный борову. Волосся жорстке, як кнуряча щетина. Стор. МПр. 129.
Словник української мови Грінченка